Автор: Катерина Гладка
Рудоволоса дівчина із красивою змійкою-сережкою у вусі і зацікавленим поглядом—це Марія Сорокіна, авторка прикрас із вторинної сировини Re-beau. Ця сережка також її виріб, який ще нещодавно був звичайним непотребом. Її команді вдалося побачити в звичайному смітті майбутній матеріал для естетичних виробів і показати, що ця ідея може бути соціально корисною. Історія про те, як молоді люди повертають кошти в економіку і мріють зробити Україну чистішою, а людей відповідальнішими.
Як все починалося
Все почалося давно з моєї любові до моди, тема ця мене приваблювала завжди. Я не можу сказати, що я була в ній професійна, але тим не менш, я пройшла невеличке навчання на стиліста в Інституті конструювання і моделювання одягу, коли ще була студенткою. Мені дуже сподобалось. Жила тоді в Донецьку і намагалася потрапити як волонтерка на модні покази, потім пройшла навчання в школі моделей і на Донецькому тижні моди брала участь вже як модель. Мені було неймовірно цікаво і я хотіла робити проекти саме в цій галузі. Але так сталося, що після переїзду до Києва я стала більш відповідальною щодо екологічного способу життя. Я стала слухати блогерів, більше читати і зрозуміла, що окремі моменти в своє життя можна привнести без втрати комфорту — так я стала сортувати сміття. Ми з моїм хлопцем за кілька тижнів побачили, що родина з двох людей продукує неймовірну кількість відходів, більша частина з цього— тверда упаковка: пластик, скло, метал. І тут я зрозуміла, що це все вторинна сировина і її можна повернути в економіку. І ось одного дня мені прийшло осяяння—чому би не поєднати дві мої пристрасті: моду і раціональне ставлення до ресурсів в один проект.
І народилася думка, що trash is treasure — сміття — це скарб, і було би цікаво показати це на прикладі аксесуарів.
Бо аксесуари—це те, що ми завжди на себе вдягаємо, чим ми пишаємось або ж показуємо приналежність до певної соціальної групи. Ну і оскільки прикраси дуже цінні для людей, звідти з’явилася аналогія із цінністю сміття. Ми вирішили показати українцям, що можна дбайливіше ставитися до ресурсів і, як мінімум, сортувати.
Всесвіт допомагає цілеспрямованим
В нас далеко не все вдавалося одразу і мене часто запитують, як я не здалася. Справа в тому, що, насправді, я уявлення не маю як: 8-9 місяців ми експериментували, не маючи результату, вкладали гроші, час і сили. Допомогло те, що ми в команді підтримували одне одного. Але чарівної таблетки не існує. Якщо ти достатньо чогось хочеш, аби дістати ідею з думки і втілити в матеріальній формі, то сили знайдуться. Як кажуть, що ідея народжується двічі—спочатку в голові, а потім в матеріальній формі. А далі як тільки ти робиш крок, то Всесвіт тобі допомагає — знаходяться люди, допомога, ресурси. З нами було так само. Починаючи від фінансової підтримки, яку надав мені мій хлопець, і завершуючи людьми, які давали нам безкоштовну консультацію чи запрошували безкоштовно на навчання. Коли Всесвіт бачить, що ти рішуче йдеш до цілі, то він починає підкидати тобі дрова у вогнище.
Кожна людина може впливати на процес
Розповім конкретний приклад з нашої діяльності. Частину сміття ми беремо на сортирувальній станції «Україна без сміття», якщо ви сортуєте і відвозите свої баночки і коробочки на цю станцію, то є велика ймовірність, що прийде Маша, переплавить баночку і з цього вийде прикраса.
Цей процес не тільки економічно вигідний, але й приносить естетичне задоволення в підсумку. Наша основна мета була, аби людина бачила — ось в що перетворилося її сміття, а значить вона впливає!
Еко-блогерство
Я пишу про те, що мені подобається, але я себе не вважаю блогеркою. Людина, яка займається цим професійно, аби зробити пост, поїде в Міністерство екології, або поїде на переговори з фірмою, що перероблює сміття і зробить статтю. Є інша каста — ці люди займаються рерайтом і звуть себе еко-блогерами. Я ж просто пишу про свій досвід, а коли мої небагаточисленні підписники це читають — я щаслива. Також постійно слідкую за кількома блогерами в темі екології.
Розвивайте свою ідею
Для тих, хто робить старт-ап, я б рекомендувала піти повчитися в якийсь акселератор чи інкубатор бізнес направленості. А соціальна складова вже має бути в самій ідеї. А от з побудовою справи як бізнесу бувають проблеми. На якісному акселераторі з крутими менторами пройти навчання і «обкатати» свою ідею. Витримати бомбардування скепсисом і запитаннями, і тоді ти або справді бачиш помилки і змінюєш ідею, або ж просто допрацьовуєш, вдосконалюєш і виводиш в світ. З менторами, хорошою освітою і готовою методикою рухатися набагато легше.
Еко-свідомість в Україні
Я нещодавно зрозуміла, що я знаходжуся в певній бульбашці, бо спілкуюся з людьми, які пов’язані з екологічними темами або ж є свідомими людьми, які все розуміють. Тож в «моєму світі» все йде на краще, але я розумію, що так не всюди. Часто, коли запитуєш пересічну людину, як вона думає, куди дівається її сміття, то кінцевим пунктом вона називає бак у своєму дворі. Далі цього немає розуміння. Потрібні фахові дослідження в цій темі.
Розширити вплив
Зараз розширення впливу я бачу як нашу основну мету. На одному із соціальних інкубаторів, ми саме розробляли нашу подальшу стратегію, рахували економічну складову. І ми дуже хотіли скоротити відстань між звичайною людиною і проблемою сміття. Приміром, людина може придбати красиву прикрасу і прочитати брошурку. Можливо запуститься процес усвідомлення. Я не стверджую, але таке можливо.
Стереотипи про сміття
Існує міф, що в Україні є сміттєва мафія. Мовляв, це люди, які мають якусь складну схему як відмивати гроші на переробці, використовувати дешеву робочу силу і відправляти відходи за кордон. Я запитувала у переробників середнього масштабу чи є таке і ніхто не зміг це підтвердити. Мені також не доводилось з таким стикатися.
Міжнародні ініціативи
Я особливо не цікавилася, допоки сама не почала створювати Re-beau. Я навіть не знала, що таке соціальний бізнес. Ми стали проводити прибирання територій на зібрані від продажу виробів кошти, зокрема в Карпатах, і ми тоді думали, що наша ідея свіжа. Але потім дізнались, що є такий проект For ocean - це некомерційна організація, яка робить сувенірну продукцію і потім проводить прибирання океанів. В них є кілька кораблів, є штат працівників і вони кілька тонн сміття виловлюють за раз. Думаю, що це чудово, що є такі ініціативи.
Плани Re-beau
Я хочу зараз побудувати стійку бізнес-модель, яка б приносила прибуток. Мені важливо аби я могла і заробляти, і платити співробітникам, і проводити глобальні прибирання. Зараз складно і звичайному бізнесу вижити, а соціальним ідеям тим паче. Тому потрібно постійно бути в тонусі.
Люди фінансують прибирання
Ми провели одне велике прибирання. Воно було пробним. Ми хотіли подивитись чи потягнемо цей напрямок. Тому разом із волонтерами і некомерційною організацією «Фундація регіональних ініціатив» ми провели прибирання ріки Теребля в Національному заповіднику «Синевір». Тридцять дівчат та хлопців прибирали близько чотирьох години і винесли 6 великих пакетів зі сміттям. Більшість виявилося саме вторинною сировиною. Я тоді зрозуміла, що все можна вирішити хорошою підготовкою і продумуванням усіх деталей. Зараз бачу, що можемо організовувати це й надалі.
Ідея така: виходить наша нова колекція і ми пояснюємо, що частина прибутку з колекції піде на прибирання конкретного місця. Ми би хотіли брати ті частини країни, де найбільш гостро стоїть екологічне питання. Тож клієнт є інвестором прибирання. Не кожен може брати участь у толоках фізично, але він може підтримати фінансово.
Про зміни знизу
Я б не брала на себе відповідальність розповідати про свою ініціативу від імені всієї країни, проте вважаю, що саме такі локальні проекти роблять позитивні зміни в Україні. Приміром, проект, яким я щиро захоплююся — це «Батарейки здавайтеся». Команда розпочала із того, що просто збирала батарейки, а після того, як виявилось, що в Україні немає жодного заводу із переробки батарейок, вони зайнялися налагодженням системи експорту за кордон. Окрім того вони лобіюють проект про переробку. Маленька організація, яка розпочиналася з кількох людей вже настільки знає ситуацію, що, я впевнена, вони зроблять революцію в Україні в цій темі. Саме тоді виробник буде нести відповідальність за переробку батарейок і з’явиться маркування на упаковках. Бо поки в Україні немає навіть маркування.
Переконана, що ми самі маємо бути зацікавленими в збереженні природи в своїй країні.
Comments