Авторський блог Оксани Петрик
Спеціально для Покоління Ї
Багато хто з нас не має часу на читання добротної літератури, на проходження курсів чи просто на розвиток критичного мислення, але на читання коментарів у фейсбуці – часу вдосталь. А на бризкання жовчю там же – ще більше. Не скажу, що тільки перед виборами наші люди обростають великою злістю. Можу говорити лишень про те, що український фейсбук повільно, але впевнено перетворюється у чан з гарячою нелюбов’ю одне до одного. Ото тішаться тепер політтехнологи, яким не треба докладати навіть особливих зусиль, аби травити нас у соцмережах. Самі добре впораємось.
«Хейтери» – інтернет- користувачі, що транслюють ненависть, ображають, зневажають та провокують усіх тих, з чиєю думкою або ідеєю вони не згодні.
Які інформаційні ресурси найбільше читають у фейсбуці українці?
На поведінку в соцмережах впливає рівень критичного мислення та вміння аналізувати. Не малу роль відіграє і кількість брехні, якою нас у соцмережах годують щоденно. І підсилює все – невміння фільтрувати, де саме обманюють. На жаль, спостерігаю, що здебільшого люди поширюють дописи взагалі з якихось незрозумілих сайтів. А ці дивні ресурси користуються неабиякою популярністю у фейсбуку.
Через це, нещодавно волонтерська ініціатива “Як не стати овочем” провела дослідження, щоб з’ясувати, яку ж інформацію споживають українці у Facebook. Перевірили понад 68 тисяч акаунтів. Можна лишень уявити, який обсяг інформації довелося аналізувати.
Очолює цей “мегакрутий” рейтинг мій “улюблений” сайт BBCcCNN. Щось середнє між BBC та CNN, але, на превеликий жаль, ні перше, ні друге. Бо це найбільша інформаційна сміттярка України. Тож, якщо ви полюбляєте їхні “статті”, будьте пильні.
Майже 2,5 мільйони українців стежать за цими псевдоновинами. Але не забуваймо про ботів. Бо створити ефект “вау”, що зачепить вашу увагу, надто легко. Погодьтеся, коли бачиш таку кількість підписників – одразу прокидається довіра до ресурсу. Але ж пам’ятаймо – кількість не завжди про якість. Часто за сотнею коментарів під дописом стоїть лише 10% справжності. Все інше – фейкові сторінки-боти, яких створюють задля навмисної інформаційної бульбашки, зручної для тих чи інших бізнесів та політсил.
А скільки розважального контенту, котрий, на перший погляд, не шкодить здоровому глузду. Та це не так. Особливо в час пандемії сотні сторінок публікують неправдиву інформацію про коронавірус, шкідливий вплив масок, про чіпування та всесвітню змову. А в час виборів –зашкварів мільйони. Такі ресурси керують емоціями людей. А ми всі зараз більш тривожні, накручені, ніж до карантину. Щодня – нові виклики, тож легко на таке ведемося .
Найперше, що має насторожувати – надто експресивна (емоційна) лексика заголовків. Щось на кшталт «Увага! Сенсація!», «Цього не очікував ніхто!» або «Скандал у ВРУ!» Цілком імовірно, що в тому тексті не буде фейкової інформації. Але такі заголовки – то маніпуляція читацькою увагою. Справді правдива новина, написана згідно з усіма нормами журналістики, не повинна містити емоційне забарвлення. Умілий журналіст, направду, може зацікавити одною лишень назвою, але аж ніяк не вигуками та надміром емоцій.
Де захований хейт?
Тому мені зовсім не дивно, що ненависть у фейсбуці поширюється так само швидко, як і фейки. Одне годує інше. Бо саме навколо якоїсь неперевіреної інформації найбільше збираються коментарі “за” і “проти”. Саме там часто близькі люди розсварюють на віки вічні. Я б радила єдине – не переоцінюйте значення соцмереж у власному житті! Але й не недооцінюйте теж. Ціла армія інфо збирачів щодня слідкує за кожною вашої дією, за кожним написаним словом тут, аби вже завтра помістити вас у вигідне для них інформаційне річище. Бо весь негатив в інтернеті підігрівають навмисне.
Дуже рідко ненависть породжується без сторонньої допомоги.
Звісно, тут не варто забувати й про українську ментальність. Коли кожен другий вважає, що має моральне право написати тисячу знаків в коментарях зовсім незнайомі людині, полити брудом когось, висловити своє “фе”. От би всі так пам’ятали про права та обов’язки за кермом автомобіля, чи у маршрутці, чи у магазині, коли просто лізуть тобі на плечі в черзі. Цікавий такий феномен. У нас знають про права лишень, коли доходить до срачу.
Є ще й психологічний момент поведінки у соцмережах. Тут люди стають інші. Часто сміливіші, відвертіші й здебільшого в мережі поводять себе не так, як у житті. Соцмережа (будь-яка) стирає межі між користувачами. У тому ж фейсбуці ми усі близько – на відстані допису, коментаря, вподобайки, емоції під постом. Тут усі реакції відбуваються швидко. Створюється ефект псевдоприсутності у житті всіх фейсбучних френдів.
Тут і вилазить мінус соцмереж – кожен має право транслювати те, що душа бажає. Та часто хейтер не той, хто не поважає певного політика, чи свого опонента. Істинний хейтер той, котрий не має поваги ні до ворогів, ні до друзів. Коли людина свідомо засмічує неперевіреною інформацією стрічку близьких людей, свариться в коментарях без особливих причин і таким чином творить емоційно шкоду близькому оточенню.
В такому разі, я одразу відписуюся. Навіть від хороших знайомих. Хай вважають мене пихатою, але не зважаючи на вільність думки в мережі, ніхто не має права розхитувати мій емоційний стан. Тим паче перед виборами, коли й так важко зібратися з думками. Я волію не стежити за цією людиною хоча б деякий час. Іноді вимикаю сповіщення на місяць, щоб очистити інформаційний простір. Просто в людей теж бувають різні періоди. І такий вже сучасний світ – увесь негатив випадає в осад у соцмережах. Часто треба просто почекати, коли людина заспокоїться. Тому особливо перед виборами легко погрузнути в інформаційний потік із сотні фейкових новин та чуток. Важко відокремити де правда, а де брехня. А скажи ще десь на сторінці, за кого голосуєш – все – шейм он ю!
Тому, якщо ж ви все-таки натрапляєте на дописи чи відео, котрі емоційно шкодять вам, не збувайте про кнопки “блокування” та “відписатися” від сторінки. Можна відправити скаргу, якщо контент несе загрозу чи розпалює ворожнечу. Такими маленькими діями можна самостійно очистити новинну стрічку від непотребу. Звісно, було б просто чудово, якби це питання регулювалося на рівні держави. Якби й сама мережа Facebook активно боролася проти ботів та маніпуляції.
Тим паче сьогодні, як ніколи раніше, потрібно вчитися не розпалювати ненависть поміж людей. Гадаю, повинен бути справді якісний законопроєкт про дезінформацію в соцмережах, про адекватну поведінку користувачів, (а поки що впроваджують санкції для ЗМІ). Не забуваймо й про освітню мету – навчити українців бачити ту дезінформацію. Достатньо навчити людину розуміти три речі: коли їй повідомляють певну новину (події в країні та світі), хто їй це повідомляє (перевірені ЗМІ чи заангажовані) і чому (обставини, тут одразу апелювати, які емоції новина зачіпає і що хоче спровокувати). Це допоможе українцям АНАЛІЗУВАТИ фейсбучне інформаційне поле. Люди менше ненавидітимуть чиюсь думку та позицію, навчаться приймати та сприймати різні точки зору, але й правильно відстоювати свою.
Та про що тут філософствувати, в країні, де навіть випускники журналістських факультетів не завжди вміють давати собі раду з фейками, простому громадянину дуже важко бачити чисту воду. Інше питання – якщо вищим ешелонам влади вигідно не розвивати медійну освіту в Україні й загалом освіченість громадян у сфері дезінформації.
Маніпулювати емоціями куди легше, ніж здоровим глуздом.
То поки з фейками та хейтом не навчилися боротись на державному рівні, варто розпочати самостійну боротьбу:
1. Звертайте увагу на заголовки. Ніякої емоційності, знаків оклику, провокаційних слів та великого шрифту.
2. Джерело повідомлення – не довіряйте сайтам з незрозумілою адресою та поганою репутацією.
3. Уважно читайте тексти, перевіряйте згадувані прізвища та дати.
4. Перевірте інформацію (фото, відео) у гуглі.
5. Не слідкуйте у соцмережах за сумнівними групами та спільнотами, в яких помічаєте велику кількість таких же новин чи однотипних гнівних коментарів.
6. І ще раз, і ще раз перевіряйте джерело! Та не ведіться на провокації.
Найголовніше – вибори разом з усіма політиками пройдуть. І часто ваш улюблений кандидат сьогодні, вже завтра вступить до протилежної за цінностями політичної сили. Аналізуйте, що вигідно саме в передвиборний період, чого очікують політики від вас саме зараз. Ви усвідомите – ціна вашої ненависті навіть до найближчої людини – їхнє крісло у ВР. Ви готові подарувати це місце таким чином?