"Необхідно приймати складні рішення" – Костянтин Почтар

Автор: Вікторія Андрєєва

Костянтин Почтар, більше відомий як артист Postman, нині живе у Берліні і гастролює Європою. У 2006 році він разом з друзями дитинства заснував гурт 5 Vymir, а з 2015-го паралельно розпочав сольну кар’єру. Також Констянтин разом з режисером Андрієм Бояром запустили власний лейбл Watra. «Наша мета – встановити зв’язок між сучасними українськими музикантами та світовою аудиторією», – йдеться на сайті леблу.

Костянтин Почтар розповів Поколінню Ї про свій новий альбом на вініловій платівці, про ставлення до успіху та ризиковані рішення.

Самостійний виконавець

Я пишу багато музики, і тільки частину з цих пісень ми грали в групі. Є певні смакові та стилістичні рамки. А 5 Vymir - це дуже демократична … організація! – сміється. – Ми з хлопцями дружимо дуже давно, майже все життя – з шести років. Від початку усі рішення приймаємо колективно. Жодні дії не робили без згоди всіх. Тому з одного боку завжди було цікаво працювати в повній демократії, а з іншого – багато ідей відклалося.

Так, наприклад, сталося і з піснею “Київські вулиці” (неофіційний гімн столиці – авт.). Я приніс її на репетицію групи, але хлопці не дуже відгукнулись на цю композицію. Я прийняв рішення записати її лише під акустичну гітару разом з кількома іншими треками. Так восени 2015 року з’явився перший міні-альбом “Бали і Кораблі” Якщо чесно, на початку я не переслідував особливої цілі – просто записав свою музику.

Сольна кар'єра – один в полі воїн?

Я почав виступати сольно, бо у той момент просто відчув, що так треба. Postman навчив мене насолоджуватись моментом та радіти тому, що відбувається тут і зараз. Але щоб проект розвивався, тобі необхідно рости самому, щось змінювати і приймати все складніші рішення.

Минулого року спільно з Андрієм Бояром ми заснували лейбл WATRA. Андрій режисер, він теж довго йшов своїм шляхом. В якийсь момент ми вирішили об'єднати наші зусилля. На сьогодні нас двоє, але навколо є ще багато людей, які з нами співпрацюють. Та і між нами двома це взаємний обмін – наші особисті досягнення також допомагають і один одному і іншим артистам лейблу.

Ренесанс епохи вінілу

Мій новий альбом ‘City Freak’ вийшов 28 листопада, а у березні 2020 вийде на вінілі. Випуском платівки займається київський лейбл Vinyla Records. Диски сьогодні – це більше сувенір, не знаю чи слухають їх десь, окрім автомобілів. А вінілова індустрія з кожним роком набирає обертів. Коли я вчився в інституті Карпенка-Карого (за освітою Костянтин звукорежисер – авт.), платівки представляли як носії найбільш якісного звуку. Але це без сенсу, якщо вдома немає хорошої аудіосистеми. Думаю, що вініл сьогодні популярний далеко не через якість. Платівка дає виконавцю перевагу у епоху стрімінгових сервісів – його альбом купують, щоб послухати від початку до кінця.

Власний Лейбл

Лейбл – це один з необхідних і важливих кроків. Його ціль – розвинути локальну українську сцену і дати можливість артистам лейблу стабільно виступати.

Гурт 5 Vymir ніколи не мав конрактів з продюсерськими агенціями чи лейблами. Але часом ти потребуєш кваліфікованої поради. Ми робили багато помилок через те, що поряд не було кому дати нам підказку. Тому я хочу бути тією людиною, якої потребував, коли мені було 18. Для мене це таке натуральне бажання – створити щось для свого ком'юніті і просто робити це. Гроші, які ми вклали в лейбл ми повернемо, але з самого початку ми знали, що ця робота не принесе швидкий результат, це довготривала історія.

Успіх – це…

…це поняття дуже ситуативне! Сьогодні для тебе щось успішне, а завтра – ні. У мене були успішні і провальні концерти. За останні п'ять років я пройшов певний шлях, проте я не певен, що це вже можна вважати успіхом. Це процес. Все життя складається з маленьких перемог і поразок. Залежить від того, які ти рішення приймаєш відносно них.

Якщо розглядати успіх в довгостроковій перспективі, то це – велика радість займатися улюбленою справою. Коли не треба працювати, щоб просто вижити – оплатити оренду, купити продуктів, тощо.

Гроші, заробіток та сміливі рішення

Мої перші гроші – це стипендія в інституті. Я зібрав дві стипендії та купив собі навушники Sennheiser hd 25. Вони коштували 180 євро на e-bay. Минуло вже 12 років, а я досі їх люблю та використовую.

Заробіток музиканта мінливий і залежить від насиченості концертного графіка та ще багатьох різних аспектів. Я займають кількома речами паралельно – викладаю гру на гітарі, пишу музичні огляди в Cosmopolitan Ukraine, мав 2 програми на радіо. Раніше я дописував у The Village Україна про архітектуру і мешканців Києва. Потім щось змінилось і я вирішив піти. Важливо робити те, що тобі подобається. Хочеться мати у пам’яті якнайбільше цікавих моментів.

На якийсь час я поїхав з України. Хочеться спробувати щось нове. Та і моя присутність вдома не є сьогодні кінцево потрібною – з 40 запланованих концертів туру ‘City Freak’ в Україні він один, у Києві. Раніше це було б великою проблемою, але сьогодні світ змінився, він відкритий. Якщо не виходить в одному місці, то завжди можна робити це деінде.

Як просувати Україну в світ?

Я обіцяв собі не коментувати події в Україні, не перебуваючи там. Моя Україна всередині мене, я український артист. Я розповідаю про неї на своїх концертах, дуже багато дивних і смішних історій траплялося за моє життя. Ти, звичайно, репрезентуєш свою країну за кордоном, але це ніколи не було моєю місією. Скоріш – побічна дія того, що ти робиш.

Український слухач і споживач загалом - мінливий. Люди занадто переймаються модою і трендами. Підлаштовуватись під це – не дуже хороша ідея. Тому я роблю своє, а що буде далі з українською музикою, політикою і країною в цілому – я не знаю. Мені завжди здавалось, що все буде ок.

Фото: Христина Кулаковська