Про це в Торонто говорив Сергій Притула в рамках спільного туру разом з Світовим Конґресом Українців.
Світовий Конґрес Українців і Фонд Сергія Притули є одними з найбільших фондів, які активно допомагають ЗСУ. Разом вони зібралися під гаслом "Непереможні, коли об’єднані". Мета спільного північноамериканського туру – збір коштів на закупівлю броньованих машин для розмінування у Херсонській області.
Автор: Міла Лугова
Сергій Притула поділився своїми поглядами на основні питання що турбують українців.
Про волонтерство
Волонтерство – це не конкуренція. Волонтерство – це синергія. Це об’єднані зусилля, щоб допомагати нашим захисникам. Я щасливий, що ми обєднали зусилля з Світовим Конгресом Українців. Це дасть поштовх іншим українським організаціям до обєднання. Загалом, служіння – це найвища чеснота людини яка сформувалась.
Про ставлення до зміни Головнокомандувача
Я вважаю що цивільним категорично не можна втручатися у військові справи. Я знаю, що між Залужним та Сирським нормальні робочі стосунки. Російська дезінформація намагається посіяти зневіру і розбрат серед українців. Давайте дамо можливість військовим робити свою роботу без нагнітання емоцій.
Про ставлення до одіозних полтітиків
Фонд Сергія Притули не співпрацює з прізвищами, він співпрацює з посадами. Комусь міг не подобатись Олексій Рєзніков як міністр, але без позиції Міністерства Оборони фонд ніколи б немав можливості допомагати армії в промислових масштабах. До того ж структурні підрозділи МО допомагають нам верифікувати запити, отримувати гарантійні листи під рахунки, які ми маємо оплачувати згідно контрактів. Та ж сама ситуація в нас і з Національним Банком України, Митницею, Національною поліцією, Міністерством Фінансів та іншими. Якщо мій фонд працює в інтересах українських воїнів то я не буду розказувати хто, на мою думку, є негідником, бо мені завтра “прихлопнуть” фонд. Хто від того виграє? Якщо я зроблю пост на своїй сторінці в фейсбук і назву когось негідником та хабарником, то отримаю багато схвалення і лайків, але завтра український солдат через це опинеться без тепловізора.
Про корупцію. Чи заважає корупція роботі Фонду
Корупція не заважає роботі нашого фонду. Нашій роботі може іноді заважати прискіплива увага контролюючих органів в середині країни. Ні для кого не є секретом, що на кожну працюючу компанію чи організацію в Україні припадає безліч контролюючих компаній які перевіряють як ти виконуєш свою роботу. Ми постійно звітуємо Міністерству Оборони, також чи співпадають поставки з гарантійними листами які нам підписують військові. Також звітуємо до Митниці, Фін Моніторингу та фіскальних органів. Люди, які займають закупівлею в Фонді Притули ще додатково роблять всі ці звіти.
Є така страшилка – корупція в Україні. Це питання часто піднімається на Заході і, відверто кажучи, є дуже перебільшене. Тотально українці вважають, що корупція є величезною проблемою в Україні. Чи вона існує? Безперечно! Для деяких людей саме це є проблемою номер один, а не війна. Але коли запитуєш в тих людей коли вони останній раз давали хабар – вони не можуть згадати. Справа в тому що боротьба з корупцією в Україні відбувається в максимально прозорий спосіб. Ви коли небудь чули про корупцію в Білорусі? Вона там шалена, але про це не можна говорити, бо тебе завтра посадять. Минулого року в Україні заарештували голову Верховного Суду. Чи можна було собі таке уявити ще десять років тому? Це говорить про безумовний прогрес. Якщо, наприклад, відбувається зловживння тендерами, то це ніхто не замовчує. Людей заарештовують, відбуваються суди. Корупція залишається серйозною проблемою на різних ланках, але ми бачимо прогрес в боротьбі з нею.
Про дезінформацію
В Україні протистояння російській пропаганді відбувалось кількома способами: закрили канали Медведчука, посадили частину тих, хто поширював цю пропаганду. Частина цих “гаварящих голів» ще залишилась і мені не зрозуміло чому СБУ знаходить час слідкувати за Бігусом, а не затримує цих утирків. Має бути технологічне рішення власників соцмереж як блокувати ботоферми. Хоча я не знаю чи є якийсь дієвий механізм як подолати замилені очі та вуха мільйонів людей яких повінстю задовільняє те інформаційне середовище в якому вони живуть і вони іншого не хочуть. Нові технології дають людям доступ до будь-яких навчальних програм світових університетів, доступ до літератури та аналітики. Це все мало б нам дати плеяду людей з видатним критичним мисленням, але сталось навпки. Ми залазимо в свою інформаційну бульбашку і спілкуємося тільки з тими людьми які розділяють нашу думку. Тому через певні інформаційні ресурси в нас бють цими інформаіційними потоками. В цій ситуації особисте спілкування є дієвішим способом впливу.
Про боротьбу з ІПСО
Суспільство подорослішало, вже немає такої інфантильності як раніше. З критичним мисленням ще не все добре, але ми точно дорослішаєм як нація. Проте, неможливо боротися з ботофермою яка за 40 хв залишає півтори тисячі коментарів. Навіть якби я був восьминогом я б не встиг все це банити і чистити. Проте проблема не тільки в росіянах, бо їхнє завдання зруйнувати довіру до українського волонтерського руху мені цілком зрозуміле. Минулого року, коли ми оголошували великий збір на закупівлю БПЛА для головного управління розвідки, в коментарях зявилися дещо нові наративи. Я звернувся до спеціалістів і вони виявили що 43% ботів були пов’язані з певною політичною силою в Україні.
Перш ніж щось сказати я завжди думаю чи те що я скажу консолідує суспільство чи, навпаки, розєднає і, якщо розумію, що розєднає то просто нічого не говорю. Але в мене дуже хороша пам’ять. Коли війна закінчится в мене буде велике бажання зрозуміти людей для яких під час війни діє принцип: чим гірше – тим краще. Якщо після війни українські еліти не покажуть приклад єднання і що інтерес держави є вищим за особисті амбіції то в нас буде катастрофа. Ми не можемо цього допустити.
Про поширення зради в соцмережах
Срач в коментарях – то святе. Не хочите бути його учасником – не заходьте в коментарі. Ми є нацією, скаліченою ментально. За останні 110 років українці пережили дві світові війни, три голодомори, розстріли, депортації, переселення, Чорнобиль, економічну кризу, три революції, анексію, ковід і повномасштабне вторгнення. Це не може не відбиватися на ментальному здоровї українців. Люди мають мати можливість випустити пар. Тим більше срач я бачу тільки в коментарях, а коли виходжу на вулицю то бачу дуже багато любові і єдності. Тому: срач – окремо, робота – окремо.
Про повернення українців додому
Щоб українці повернулись додому – потрібно до них ставитись хоча б з мінімальною повагою. Ті меседжі, які час від час лунають від офіційних людей типу «вибирай: ти біженець чи громадянин?” мені не подобаються. Такі слова не мотивують людей повертатися до України, бо вони можуть боятися що їх будуть зневажати після повернення. Ми маємо шукати те що нас об’єднує. Від чого люди втекли? Від війни. Тому, поки вона не закінчится, більшість не повернеться. Багато людей не повернеться бо просто нема куди, стерті цілі міста. Ми не повинні мати ілюзій що більшість тих, хто виїхав – повернеться, бо за останні два роки люди встигли пустити коріння за кордоном.
Чим довше триватиме війна – тим меньше українців повернеться додому.
Також потрібно дивитись в післявоєнне майбутнє України, щоб розуміти що там також будуть глобальні проблеми, як от нестача близько 5 мільйонів робочих рук для відбудови. Тоді постане питання де їх взяти. Найближча країна, де багато українців – Польща, але вона так просто теж їх не відпустить бо вони вже інтегровані в її економіку. Більше того, після війни багато військовиx виїдуть за кордон щоб возз’єднатися зі своїми сім’ями.
Поки я не бачу обговорень яка має бути дорожня карта для повернення наших людей додому. Повернення може відбутися за двох умов – безпека і достатній рівень життя. Звичайно, що люди дуже сумують за рідним домом, але коли постає питання безпеки дітей і їх адекватного життя – кожен робить очевидний вибір. Проте десятки мільйонів українців за межами України мають стати плечем підтримки для Батьківщини і долучитися до післявоєнної відбудови.
Про комунікацію з депутатми Канадського Парламенту
Ми отримуємо певний бриф від Міністерства Оборони України яких тем краще не торкатися. Робота волонтерських організацій полягає не в тому щоб замінити собою офіційні державні інститути України, а в тому щоб підставити своє плече там де це можливо. Глобальна мета нашої зустрічі з канадськими урядовцями це передати дуже простий меседж – надаючи нам зброю ви допомагаєте зберегти десятки тисяч життів, але доля мільйонів залежить від того чи наші союзники готові глобально змінювати свою політику ставлення до російської федерації. Канада, яка межує з росією, має бути зацікавлена щоб приспати російського ведмедя якнайшвидше.
Коментар Президента СКУ Павла Ґрода: Сергій зустрічатиметься з виконавчим директором Конґресу Українців Канади і вони разом будуть обговорювати стратегію спілкування з канадськими урядовцями.
Може бути дуже небезпечним коли хтось приїжджає з України і одразу починає вимагати те що бачив в медіа – це може більше нашкодити ніж принести користь. Bажливо щоб ми всі працювали системно. Світовий Конґрес Українців працює таким чином в кожній країні де є організована українська діаспора. До речі, ми вже маємо домовленість з українськими депутатами про те, що під час їхніх робочих візитів до різних країн вони будуть отримувати бриф від СКУ де буде вся необхідна інформація про конкретну країну і з ким з представників нашої діаспори варто співпрацювати. Тобто ми маємо системну співпрацю в цьому питанні.
Про демократичний світ
Швидкість прийняття рішення в диктаторів значно швидша ніж в демократичних лідерів. Попри те, ми є демократичною країною і ми боремося за цей вибір, на відміну від нашого ворога. За тридцять років незалежності в нас змінилось шість президентів і дев’ять парламентів. Попри всі труднощі – ми маємо демократію, на відміну від держави яка мала два з половиною президенти.
Про президентські амбіції
Я не люблю тих людей які про своє політичне майбутнє думають більше ніж про сьогоднішню ситуацію на фронті. Я не можу зрозуміти чому для певних людей в Україні і поза її межами так важлива політика і те коли відбудуться вибори. Ми ще не перемогли. Все дуже критично, ситуація на фронті складна, тому всю свою енергію потрібно витрачати на допомогу українському солдату. За останні два роки я задовбався ходити на похорони. Я – єдиний чоловік в своїй родині який не воював безпосередньо зі зброєю в руках. Я волонтер і мене то мучить. Якщо ти думаєш про тепле місце в політиці через рік-два, то ти вважаєш себе безсмертним? В твою хату ракета може не прилетіти? Давайте не говорити про політику чи вибори, коли ми маємо більш нагальні справи.
Я приїхав до Канади щоб разом зі Світовим Конґресом Українців зібрати гроші і закупити бронеавтомобілі, бо на фронті є величезний брак техніки. Моє найбільше бажання сьогодні – щоб війна закінчилась і мої діти повернулись додому. Тому я не готовий дискутувати про свої політичні плани. Так, можливо, це було актуально для мене в 2021 році, але війна все змінила. Давайте будемо спільно наближати нашу Перемогу, а після неї можна вже буде про щось інше говорити.