Автор: Наталія Кіндратів
Мілена Васильєва – переможниця конкурсу з ІТ-підприємництва серед дівчат-школярок Teсhnovation Challenge-2018. Саме її розробку назвали найкращою в Україні та запросили на презентацію до Сан-Франциско. Додаток, який створила юна українка, допомагає людям вимірювати та контролювати рівень втоми. Мілена активно займається ІТ-підприємництвом та покращенням свого продукту. Тепер користувач може змінювати свою поведінку та опановувати нові звички. Поколінню Ї Мілена розповіла про перші перешкоди та помилки, а також поділилась своїми наступними планами.
Чому вирішили пов’язати своє життя з ІТ?
Для мене дивно чути, що ІТ виділяють як окрему галузь. Бо вона є майже в будь-якій сфері життя, все пов’язано з технологіями тим чи іншим чином. Тому в мене не було такого рішення “Я йду в ІТ”. Завжди була відмінницею, але не тою яка зубрить, а такою, що хотіла розуміти, бо мені це було цікаво. Любила математику, точні науки.
В 9 класі виграла конкурс Flex і на рік полетіла в Америку. Це був для мене перший знак, що я можу і що я чогось варта, мене оцінили як особистість. Також в Америці я виграла конкурс, на якому треба було написати есе про соціальну проблему. Я порівняла які можливості в Америці для людей з інвалідністю і які в Україні. Завдяки цій перемозі я тиждень провела у Вашингтоні з іншими студентами, навіть поспілкувалась з сенатором Вісконсина.
Як вирішили взяти участь у конкурсі?
Я готувалась до ЗНО, працювала викладачкою з англійської і взялась за написання наукової роботи з інформатики про навчання з використанням доповненої реальності. Описувала які можливості з’являться у людей і як ще можна використовувати доповнену реальність. Але я не знала, що з цим робити далі. Коли дізналась про конкурс Technovation, то зрозуміла, що це мабуть те, чого я чекала. За умовами для участі потрібна команда і я записала свою молодшу сестру, а ментором - тата, оскільки він програміст. Вони нічого не розуміли, але я просто попросила їх дати згоду. Тож паралельно з навчанням і роботою займалась цим додатком та написанням до нього бізнес-плану англійською. Про конкурс дізналась за два місяці до дедлайну, відтак багато часу, щоб щось придумати у мене не було. Кілька днів брейнштормила і якось в першій ночі робила уроки і зрозуміла, що втомилась. Тоді в мене і з’явилась думка, що я сильно втомлююсь від того, поєдную те, що мені потрібно робити – школу та роботу – з особистими поривами типу наукової роботи і додатку. Через те що я намагалась роботи те, що треба і те, що хочеться страждає моє здоров’я. Мені вдалося створити робочий додаток на псевдокоді. Він вирішував цю проблему втоми – дозволяв контролювати спорт, прогулянки, харчування.
Наскільки складно було перемогти?
На конкурсі виявилося, що ні в кого готового продукту немає і достатнього було зробити прототип. Відтак, я виграла поїздку в Сан-Франциско. Там я представляла свій продукт, отримала відгук від професіоналів. Проте зрозуміла, що додаток неякісний, бо проблему він не вирішував, навіть мою. Тобто я розуміла, що треба робити, щоб не втомлюватися та добре себе почувати, але всеодно цього не робила. А як тоді мотивувати користувачів? Під час конкурсу ми та ще одна команда сподобалися одному з членів журі і він запросив нас провести три дні у Києві. Нас знайомили з людьми з різних сфер і давали відгук про продукт. Я могла нічого далі з цим додатком не робити, адже вже виграла конкурс. Але через те що дуже хотіла вирішити проблему втоми та стресів, то загорілась цією ідеєю. Під час пошуків відкрила для себе світ звичок. У жовтні в мене з’явилась перша команда - розробник, дизайнер та ілюстратор. У грудні пішла з університету. Прокидаючись щоранку, відвідуючи університет і вирішуючи велику кількість математичних задач я не наближаюсь до своєї мети. Морально це мене вбивало і я зрозуміла, що треба з цим щось робити. Батьки та родичі були проти, але я розуміла що мені не вистачає зовсім не тих знань, які я отримую в університеті. Місяць я була в Києві і не дозволяла собі виходити з квартири поки не проведу 8-9 годин за вивченням проджект менеджменту. Потім я так само вивчала андроїд розробку.
Звідки така самодисципліна?
Я присвятила багато годин вивченню поведінки і особистості загалом. Аналізувала себе, намагалась зрозуміти чому я така, а інші ні. Наприклад, завжди була посидючою, організованою і працелюбною, навіть занадто. Я людина, яка працює до останнього, поки не захворіє або щось не станеться. Після третього класу батьки мене фактично не контролювали – бо знали, що я все роблю сама. У середній школі я постійно виконувала домашнє завдання, рідко гуляла з друзями, прокидалась о 5-6 ранку щоб щось довчити – бо дуже відповідально ставилась до навчання.
Людей мотивує або те, що вони сильно хочуть, або страх того, що вони не встигнуть – не змінять світ чи не принесуть у нього щось хороше, чогось не спробують чи не зроблять.
У мене другий варіант. Я пішла з університету бо не могла по-іншому – не могла не створювати продукт. Університет забирав дуже багато часу. Я розуміла, що мені дають хороші знання, але це не те, що мені хочеться, не те, що мене запалює.
Як склалась робота над продуктом?
Робота першої команди не дала значних результатів – у нас був лише прототип картинками, які можна клацати. Згодом я познайомилася з Олексієм Пронякіним, який став співзасновником та головним розробником. Проте ми допустили критичну помилку – п’ять місяців розробляли додаток, який не показували потенційним користувачам. Відтак, інтерфейс виявився незрозумілим. Тому ми звільнили всю команду, вдвох зробили і протестували бета-версію. Зараз наш додаток ще як ембріон, проте плануємо доробляти функціонал. У нас є гіпотези, що така-от функція буде людям цікавою і корисною, тому будемо покроково їх перевіряти. Яку проблему вирішує додаток зараз: людям складно міняти свою поведінку і звички. Декому бракує сили волі, хтось відкладає на завтра чи втрачає мотивацію. Наприклад, дівчина, яка хоче схуднути, розуміє що їй потрібно робити, але має піти на велику кількість жертв на початку, а результат дуже далеко. Наш додаток допомагає зрозуміти, що таке звичка. Часто говорять, що вона формується за 21 день. Але насправді вчені вивели це число, як середній час прививання звички – у когось цей процес відбувається за 18 днів, а у когось за 254. Звичка – це нейронні ланцюги. Тому ми намагаємося лаконічно, просто і цікаво донести до людини що звичка формується у мозку. Людина може вибрати у додатку максимально придатні для неї звички. В додатку також буде платформа, де кожен користувач зможе ділитися своєю колекцією звичок. Наприклад, якась людина хоче покращити сон. І вона може пошукати вже готові набори зі звичками, які вирішують цю проблему. Адже є унікальні кейси – наприклад, молода мама чи безсоння. Проте скоріш за все цю проблему хтось вже вирішив. І в кожного такого рішення є відгуки від людей, які цю звичку вже прививають. Також є статистика – скільки людей вже зберегли та завершили цю колекцію. Якщо я роблю якусь звичку погано, то програма допомагає визначити чому мені складно.
Що б порадили людям, які хочуть розвиватися у сфері підприємництва і ІТ?
Я розділяю ці поняття. У школі програмування не було і тому тато навчав мене вдома. Мені цього вистачило щоб написати додаток на псевдокоді. Я вважаю, що базові знання з програмування це великий плюс, бо прискорюють загальну взаємодію в команді і добре розвивають мислення. Основи програмування та алгоритмів потрібно вивчати навіть якщо не плануєш пов’язувати життя з ІТ, це структурує думки.
Як відрізняється освіта у США та Україні?
Українська освіта мені не подобається. Шкільна освіта США – також. Там дітей дуже шкодують, в них маленьке навантаження, для мене це було надто легко. Українська школа дає хоча б вміння вчитися, бути організованим. Не всі знання дійсно необхідні, проте дитина хоча б вчиться організовувати своє навантаження. Загалом українці часто бачать Америку як країну можливостей, казкову та красиву. Проте, я зрозуміла, що немає країни у якої все гаразд і в США теж є проблеми. Після поїздки в мене з’явився інший погляд на Україну, зокрема почала помічати потенціал в людях – у нас класна молодь, яка готова міняти, розвивати, робити. Я не відкидаю можливості отримання освіти, наприклад, з нейронауки. Можливо, в мене з’являться нові ідеї. В провідних унівеситетах світу люди багато працюють, проте вони отримують знання, досвід і, що важливо, – спільноту. Проте, навіть там в голову тобі нічого не покладуть, якщо ти сам не вивчиш.
Самоосвіта на першому місці.
А інтернет взагалі – велика безкоштовна база знань. До прикладу, для створення свого додатку мені потрібні були знання про науку, психологію, розробку продукту, дизайн мислення, основи спілкування з користувачами, як продавати продукт – я мала знати все.
Наскільки ці знання знадобилися?
В нашому стартапі я робилю все – дизайн, маркетинг, менеджмент. Тільки код не пишу. Спілкування з користувачами, з експертами, з іншими стартаперами – це все на мені. Я бачу себе в майбутньому як підприємець, мені цікавий ринок, на якому ми зараз перебуваємо – Health Tech . Конкурс, який я виграла, націлений більше на розвиток підприємницьких навичок, а не тільки на те, щоб дівчата починали програмувати. І він це завдання дуже добре виконав. У нас вже є прототип іншого продукту. Я дуже хочу щоб люди навчилися контролювати свою поведінку. 95% нашої особистості – це звички, це те, що ми робимо автоматично, несвідомо. Це дивно і страшно з одного боку, але кожен може навчитися контролювати ці 95%. І це можливість – міняти те, що тобі не подобається, здобувати те, що тобі хочеться. Ці елементарні речі – як розуміти себе – мають викладати в школах.
Якщо підліткам пояснювати їхні почуття та поведінку, то наше суспільство буде набагато більш адекватним.
Моя мета і додаток як втілення цього – дати людям розуміння що з ними відбувається, як працює їхня поведінка і як нею керувати. Це те, що я хочу в цей світ принести. Якщо люди навчаться контролювати себе то це змінить людство і швидкість розвитку. Я вважаю, що люди мають освоювати простори космосу і хочу зустріти свою старість на Марсі.