• Покоління Ї

Наталя Шевченко: "Секрет гарної випічки – любов!"

Автор: Міла Лугова

Українка Наталя Шевченко стала найкращим кухарем Канади, здобуваши перемогу у The Great Canadian Baking Show. За її тріумфом спостерігали мільйони глядачів по всьому світу. Особливо дівчина вразила суддів маминим медівником. Поколінню Ї Наталя розповіла як навчилась готувати, що було найскладнішим під час шоу та поділилась з нашими читачами своїм улюбленим рецептом.


Цікавий факт: Наталя Шевченко не пройшла відбору на українському "МастерШефі".


Коли вперше у вас проявився інтерес до кулінарії?

Я почала цікавитись випічкою ще змалечку. Мені завжди подобалось робити щось своїми руками. Коли я була ще зовсім малою, то дуже любила рогалики з маминим варенням. Вони були надзвичайно смачні, але мене все ж більше приваблював сам процес приготування і той аромат, який тримався на кухні весь день. То для мене був цілий ритуал! Мама замішувала тісто, потім ми разом робили печиво, а мій брат-близнюк потайки крав у нас сире тісто. Поки все випікалось, ми займались приготуванням цукрової пудри, щоб притрусити нею ще гаряче печиво. Коли все вже було готове – пригощала сусідів та дрізів

Згодом, коли я підросла, то почала пекти за маминими рецептами і також багато експерементувала. Знаходила різні рецепти в журналах та газетах, але не завжди мала потрібні інгредієнти, тож так і з'являлись нові рецепти.


Я любила спостерігала як моя бабуся пече хліб та пероги у глиняній печі. Саме такого ароматного хліба із скоринкою мені деколи так хочеться! У звичайній духовій шафі ви такої смакоти не зробите. Саме бубуся привила мені любов до дріжджового тіста.

Я дуже часто пекла для сім'ї та друзів, але найбільше випічки я почала робити саме в Канаді. Я не мала права працювати майже рік часу, поки не отримала робочої візи і, щоб чимось себе зайняти, почала пробувати різні рецепти та експерементувала зі смаками. Спочатку пекла для друзів, а згодом мене почали просили інші люди, які куштували мої торти, щоб я і для них щось цікаве зробила.

Мене дуже захоплює декорування тортів та десертів. Ви отримуєта значно більше задоволення, коли десерт не тільки смачний, але й гарний. Мені дуже приємно бачити щасливі усмішки і щиру радість людей, які куштують мої солодощі. Відчуття, що ви робите інших хоч на мить щасливими – безцінне.

А що найбільше ви любити готувати?

Я печу дуже багато солодощів і одним з найулюбленіших тортів є мамин медівник, який мені доводиться пекти дуже часто. Також мені подобається готувати українські страви, як от борщ чи вареники.


Три роки тому ви емігрували до Канади. Як прийняла вас ця країна? Як проходив процес адаптації?

Звичайно, спочатку я дуже сумувала, адже поруч не було рідних та друзів, окрім чоловіка. Та я навіть і не уявляла як тепло мене тут зустрінуть! Канадці дуже привітні і чуйні. У мене був мовний бар’єр на початку, але Канада – це країна імігрантів, тож тут уже звикли до новоприбулих і завжди готові допомогти.

До українців тут відносяться з великою повагою. Едмонтон є одним із найбільших центрів української громади в країні. Кожного разу, коли я з кимось знайомлюсь, то виявляється, що вони мають друзів з України чи самі українського походження, хоч і не розмовляють українськогю. Тут всі добре знають що таке борщ, вареники та голубці і я ще не зустріла жодної людини яка б сказала, що їй не подобаються ці страви.

Тут дуже легко зустріти земляків, варто лише завітати на один з українських заходів, які часто влаштовують. На околиці Едмонтону навіть є музей під відкритим небом, який називається “Ukrainian village” і присвячений першим українським переселенцям.

Тож я відчуваю себе як вдома, бо маю можливість спілкуватись із українцями та розмовляти рідною мовою.

Канада - величезна країна, до того ж тут дуже опікуються природою і ви ніколи не побачити сміття в парках чи на узбіччі. Я із задоволенням тут подорожую.

В Канаді відсутня корупція, люди сплачують податки і ні в кого не виникає бажання дати чи взяти хабара. Ця країна для мене виявилась країною можливостей. Тут я знайшла себе. Попри те, щоб досягнути успіху – потрібно дуже багато працювати.


Ви здобули перемогу у The Great Canadian Baking Show, а що для вас стало найбільшою нагородою за участь у цьому шоу?

Звичайно, беручи участь у подібних шоу, кожен учасник мріє стати переможцем. Беспосередньо переможець шоу “The Great Canadian Show” отримує кришталеву тортівницю та звання найкращого пекаря-аматора Канади.

Я вважаю, що для мене нагородою є сама участь у конкурсі та усі друзі, яких я зустріла на проекті. Дружба – безцінна, ми й досі всі тісно спілкуємось. У мене не було відчуття, що я змагаюсь із іншими учасниками, то скоріше змагання із собою.

Найголовніша нагорода – це можливість довести самій собі, що я спроможна ставити цілі і досягати їх.

В мене була чудова можливість оцінити свою витривалість і стресостійкість. Зараз, коли зйомки вже закінчились, мені навіть не вистачає тієї метушні, переживань: чи пройду далі, чи вистачить сил дійти до кінця? Було складно, але ми всі знаємо, що якщо сумлінно працювати і рухатись тільки вперед – обов’язково досягнемо цілі.

Чи намагались ви взяти участь в кулінарних шоу України?

Я ще з малечку любила дивитись різні кулінарні передачі, а потім просила батьків щось схоже приготувати вдома.

Коли з’явився "МастерШеф", то я дуже хотіла спробувати себе у ролі учасниці. Я навіть два рази ходила на кастинг, але не пройшла.

У 2013 році в Україні стартував перший сезон “Великого Пекарського Турніру”. Я дуже захопилась цим шоу, адже тут потрібно тільки пекти, і мала намір подати заявку на участь у другому сезоні, але другого сезону так і не було.


Як потрапили на The Great Canadian Show?

Коли я приїхала в Канаду, то не одразу дізналась про існування “The Great Canadian Show”, тож переший сезон я пропустила. Потім випадково побачила рекламу – то був уже другий сезон. Я вболівала за своїх улюблених учасників і вже тоді уявляла себе одною із них у наступному сезоні. Звичайно, мені довелось передивитись перший сезон також. Мене не покидала думка про те, щоб подати заявку на наступний сезон, чоловік мене постійно підтримував і заохочував, бо він знав як сильно я люблю випічку. Я заповнила заявку на участь, але не сильно надіялась попасти у десятку, бо знала, що я не одна така, та ще й не канадка. Проте спробувати нічого не заважало. Черезе тиждень після кастингу мені зателефонували і повідомили, що я потрапила в десятку і запрошена на зйомки в Торонто! Так і розпочалась моя подорож в “The Great Canadian Show”.

Що для вас було найскладнішим випробуванням під час участі у цьому шоу?

Найскладнішим на шоу було правильно спланувати свій час, адже на кожне випробування він був обмежений. Мені здавалось, що я достатньо можу керувати часом, відведеним на випічку, але коли ви знаходитесь на кухні із десятками інших людей, та ще й під постійним наглядом камер, то це вже зовсім інша історія. На шоу потрібно було до цього якось звикнути. Коли я готую вдома, то можу відкласти декорування торта на завтра, а на шоу потрібно було спекти сам торт, зробити крем, декорації та скласти цей весь пазл за 2, 5 години, залежало від завдання. До того ж, це все треба зробити на новій, не знайомій для вас кухні, із зовсім іншим обладнанням та ще й при щільному нагляді відеокамер.

Одним із нелегких випробувань для мене була технічна випічка, де нам надавалась однакова кількість інгредієнтів і рецепт у якому була відсутня якась частина, наприклад про те, як довго потрібно випікати. Це було випробування, до якого ми не готувались і у всіх випадках було щось, що я бачила у перший раз і ніколи не куштувала.

Що б ви порадили кулінарам-початківцям?

Мені здається, що основний секрет гарної випічки – любов! Потрібно мати бажання цим займатись. Коли ви любите свою справу, то будете отримувати відмінний результат і обовя'зково досягнете успіху. Головне – не зупинятись і рухатись вперед.

Якщо ви щось спробували зробити і у вас не вийшло, то це ще не означає, що у вас не вийде наступного разу. Ми всі вчимось на помилках. Потрібно починати із чогось дуже простого і вдосконалювати свої навики. Потім поступово пробуйте технічно складніші рецепти. Обов’язково вірте в себе і все у вас вийде!


Поділіться, будь ласка, рецептом вашої улюбленої страви.

Пиріг з абрикосами

150 г вершкового масла кімнатної температури

150 г борошна

3 яйця

150 г горіхів(можете взяти кеш’ю, ліщина чи волоський горіх)

15-20 абрикос (можна взяти сливи, яблука чи інші фрукти)

¼ чайної ложки солі

1 чайна ложка розпушувача ( або сода погашена лимонним соком чи оцетом)

1 чайна ложка кориці та мускатній горіх на кінчику ножа (за бажанням)

2-3 столові ложки коричневого або звичайного цукру (для посики)


Рзігіти духову шафу до 200С.

Підсушити горіхи та перемолоти в кухонному комьбайні ( можна використати качалку для тіста). В окремій мисці з’єднати борошно, сіль, роспушувач та спеції. Масло збити з цукром і додати по черзі яйця. Потім додати подрібнені горіхи та борошно. Все гарно змішати і вилити у підготовлене, змащене маслом (або вистелене пекарським папером) деко. Зверху викласти порізані на дольки абрикоси та посипати цукром. До речі. рекомендую спробувати цей рецепт також зі сливами. Випікати пиріг при темпаратурі 200С 40- 50 хв до золотистого кольору. Можна посипати цукровою пудрою при подачі. Смачного!


Фото люб'язно надані Geoff George/CBC

©2018 by Generation Ї. 

  • White Facebook Icon