Автор: Марія Боровська
Яка музика ніколи не втратить своєї актуальності? Та, в якій розповідають про найсокровенніше – Любов.
“Я не можу тебе забути”, “Дякую Небесам”, “Тільки ти моя” – це пісні Павла Табакова, переможця телепроектів “Шанс” і “Голос країни-2”, які любителі української романтичної музики чули не раз. Коли не вистачає слів – ними освідчуються в любові.
Зараз Павло Табаков змінює стиль своєї музики та осучаснює її аранджування, проте залишається все тим же українським романтиком. Співак поділився із Поколінням Ї які саме зміни відбуваються у його творчості, що він відкрив для себе у нещодавніх подорожах за кордон та чому вирішив відкрити власну школу.
Змінився стиль – романтика залишається
Це не буде сильно переплітатися із тим, що я робив раніше. Я не перетрансформував ще стиль повністю, та він вдосконалився. Роль романтика – це не вигадка, цей образ мені притаманний. Це образ моєї душі. Я завжди любив співати різні романтичні пісні, любив співати для жінок. Ніщо не стоїть на місці – все у світі йде вперед. Також конкуренція трохи підганяє. Я не буду співати реп, принаймні не планував цього, але є нові пісні, і ми готуємо їх до запису. Не так давно вийшов кліп на пісню “Ти танцюєш одна” – це перша пісня в тандемі з Андрієм Бакуном як саунд-продюсером. Знімав кліп відомий український кінорежисер Тарас Дронь. Ми вже активно починаємо його просувати на всіх платформах та, передусім, в інтернеті.
Якщо ти цікавий – тебе слухають і без телешоу
Зараз телешоу відіграють не настільки велику роль. Раніше без телевізора не було куди вийти, тому що не було інтернету. Ти міг, як риба, битись головою об лід і нічого не досягнути, а тобі треба було пробитися в ефір, щоб тебе почули на радіо або на телебаченні. Якщо твій матеріал цікавий, то він розповсюджується в інтернеті достатньо швидко і дає не гірший результат, ніж телебачення.
Музика, що сідає на вуха
Співак, та й, взагалі, людина, формується завдяки тому, що вона слухає. Мої смаки і мій образ сформував я сам. Можливо, трохи за допомогою батьків та впливу друзів, які слухали певну музику. Кажуть, що музика сідає на вуха: те, що слухаєш, потім відтворюєш. Я, наприклад, слухав The Beatles. Це були навіть не студентські роки, а шкільні. З першого по сьомий клас я слухав їх, потім перейшов на Queen, Елтона Джона, Рода Стюарта. Слухав класику, поп- і рок-музику: Deep Purple, Pink Floyd, Jesus Christ Superstar, Ендрю Ллойд Веббера. Саме на такій музиці я виріс, тому мені й хотілось відтворити ці балади.
Невмируща романтика
Романтична музика дуже змінилась з тих часів, коли її співав Деміс Русос чи Джо Дассен. Хоча класичні стандарти поп-музики досі людям подобаються. Наприклад, “From Souvenirs to Souvenirs” Деміса Русоса прекрасно приймають у кожному залі, де я його співав. Це вічнозелена класика, “evergreen”, як кажуть англійці на невмируще. Але музика зараз трансформується.
Колись мені Діана Арбєніна, коли ми з нею працювали на "Голосі Країни", дала гарну пораду. Я їй приніс багато матеріалу, а вона мені: “Давайте слухати. Говорити про музику, це як танцювати про архітектуру! ЇЇ треба слухати.”
Несподівана співпраця
З продюсером у нас так цікаво вийшло. Тому що ми з Андрієм Бакуном, з яким ми записали кліп “Ти Танцюєш одна” і зараз працюємо над новим альбомом, знайомі напевно вже двадцять років, але якось у нас не доходило до співпраці. І тут ми зустрічаємося в США! Два львів'янина сіли собі, поговорили і зрозуміли, що можуть йти одним шляхом. Ми можемо поєднати наші зусилля і зробити класний продукт. Андрій є саунд-продюсером, хорошим аранжувальником, він добре відчуває сучасну музику, напрямки, розуміє нюанси нашого шоу-бізнесу. Я є творча людина і співак в першу чергу. Спільно в нас вийшов цікавий проект, який ми підпільно називаємо “ТаБакун” – Табаков і Бакун. Каламбурчик такий вийшов. І це буде зовсім інакша музика. Зараз у нас багато пошуків, багато експериментів з різними стилями, з різними напрямами. Але те, що зараз виходить, мені подобається.
Закордонний досвід – новий рівень музики
Я там побачив рівень: виконання, написання музики, аранжування, акторської майстерності, особливо на Бродвеї; оркестровок, амсамблевого, хорового і сольного співу – це все мене як музиканта цікавило і цікавить на цей час найбільше.
Завдяки цим поїздкам я зробив власну школу. Її випускниками мають бути універсальними артистами. Вони мають не тільки співати, але й володіти тілом, вміти качати на сцені. Також володіти словом, давати гарно інтерв'ю, правильно формулювати свої думки.
Мрія створити школу в мене була давно. Я спочатку викладав років п’ять, але для студентів. А потім, після моєї перемоги в “Шансі”, я відійшов від викладацької справи і забув це все. Зараз ця ідея знову до мене повернулася і я зробив це сімейним бізнесом. Ми з дружиною відкрили школу у Львові. Її основа: вокал, хореографія, акторська майстерність.
Де записувати хіти?
Студії, які я бачив в США, дуже круті, тому записуватися там досить дорого. Як правило, вони практикують запис цілої групи відразу. Ти приїжджаєш до них зі своїм колективом, можливо, навіть поселяєшся до них в готель і пишеш альбом. Тоді це дійсно має сенс. Були такі пропозиції. Але, уявіть собі, скільки вартує повезти колектив з 7-8 осіб на місяць в Америку! Сума виходить велика: оплатити записи, проживання, харчування та інші витрати. Тому наші виконавці переважно записуються тут, в Україні. Я не кажу, що в нас рівень набагато гірший, ніж там, на американських студіях. Однак, звичайно, у них більше досвіду, тому що вони мають спеціалізовані курси та інститути звукорежисури, величезний досвід, який передається від покоління до покоління.
У Сполучених Штатах, наприклад, вже від 30-их років минулого століття музиканти пишуться на гарних студіях. Я був у Детройті на студії Motown, з якої зараз зробили музей. Там записувалися всі – від Стіва Вендера і Марвіна Гея до The Pretenders – практично всі джазові, поп-, блюз- і рок-н-рол-колективи. Один чоловік, який просто колись працював на заводі, настільки любив музику, що зі своєї хати зробив звукозаписувальний цех.
Як приходить пісня
Дуже по-різному. Часто виникає спершу музика, а потім на цю музику пишу текст. А інколи виникає все разом. Просто починаєш собі співати. Звичайно, найкраще це відбувається, коли в тебе є якесь натхнення. Коли ти в піднесеному стані, коли відчув або пережив щось приємне. Головне, що потрібно для творчості – це спокій та душевна рівновага. Коли є баланс в душі та в тілі – ви стаєте провідником того, що дає Бог. Ви проводите це через себе і воно виливається на ноти, на клавіші, виливається в голос. Ви стаєте проєктором, який транслює це в світ.
Українське і квоти на радіо
У мене та моїх колег багато було сумнівів, що квоти на українську музику запрацюють. Але вони працюють, і ми це бачимо. Української музики стало більше, вона зробила величезний стрибок нові імена, нові виконавці. Я не скажу, що все, що випускається, зараз варте уваги. Але творчість – це завжди великий пошук. Тобто ти можеш шукати, а через п'ять років знайти таке, що всі роти порозтуляють. Тому це дуже добре, що лід зрушився, ми вже пливемо.
Головне, щоб українській музиці не пообрізали крила, тому що я чув, що українське кіно трошки постраждало: забрали фінансування і всі одразу трохи присіли. Я сподіваюся, що з музикою не буде такого.
Музичні додатки і відкритість для світу
В цьому плані ми, звичайно, дуже відстаємо від Америки та Європи. Музичні додатки трохи набирають обертів. Можливо, Apple music трошки більше. Можливо, якісь ресурси ще. А таких, як Spotify, і близько поки що немає. У нас є свої особливості: ми ж відрізняємося від Заходу, ми – Східна Європа. Так само в музичній розкрутці. Так, ми багато копіюємо, але розвиваємося у всьому, як в науці чи техніці, досить повільно. Хоча талановитих людей у нас дуже багато.
Comentários