Автор: Марія Лутчин
Чотири роки тому держслужбовець з Івано-Франківська Богдан Савлюк вирішив повернутися до сродної праці. Так хлопець називає своє теперішнє хобі та те, чим заробляє на хліб – мініатюри з полімерної глини. З часом усе переросло у проект «Теплі іграшки» і набирає все більшої популярності серед поціновувачів крафтових сувенірів.
«Теплі іграшки» з'явилися навесні 2015 року. Нині у доробку автора уже 8 колекцій: гуцули, упівці, козаки, вояки УДА, «Серцеїди», «Кіногерої», «Обідранці, «Соловейки» – відомі українські виконавці в УПІвських строях. У кожній колекції зазвичай 10 мініатюр. Також автор знімає мультфільми, де головними героями є його іграшки. Поколінню Ї Богдан розповів як усе починалось, хто з відомих людей замовляє його роботу та як російська пропаганда намагалась затравити його мультик про УПА.
Що таке «Теплі іграшки» і як виникла ідея займатися такою справою?
«Теплі іграшки» – це рукотвори, що популяризують національну іграшку.
За освітою я філософ, пробував себе у різних сферах. Працював і у соціальній службі, і у гірсько-лижній школі, працював у друкарні, працював у політичній партії. Але відчував, що все це не моє, не міг себе знайти. Одного разу прочитав книгу із серії нон-фікшн – з тих мотиваційних. У ній радили віднайти усе, що подобалося в дитинстві. І я раптом згадав, що ще малюком дуже любив ліпити з пластиліну різні фігурки. Тоді вирішив спробувати. І так 4 роки тому така майстерня зародилася. Працюю з радістю. Людям подобається. Це хороші презенти.
Чому саме така назва?
Коли дивишся на них, то посміхаєшся, стає якось так тепло і приємно. Вони позитивні. А ще тому, що вони запікаються у печі при високій температурі. Ось звідси і такі асоціації.
Звичайно, були мініатюри і без посмішок. Але я все-таки більше схиляюся до усміхнених іграшок.
Пригадуєте свою першу мініатюру?
Це були три козаки – відомі герої мультфільму. Вони такі страшненькі були ще. Я тоді їх запостив у Фейсбук і друзі написали, що дуже схожі. Це було однією із причин, яка наштовхнула на те, що потрібно удосконалюватися.
Потім моїм захопленням зацікавилися журналісти, написали про це і воно дало мені ще один поштовх розвиватися далі.
От на днях вернувся з лялькової виставки у Києві, то можу сказати, що такий продукт, як у мене – єдиний. Закордоном є такі автори, але в Україні немає. В мініатюрі іграшки не роблять.
Якою була ваша перша колекція?
Це була колекція гуцуликів. І її усю навіть викупили. Після цього я розрахувався за усі витратні матеріали і цілком присвятив себе цій справі.
На початках було складно, у мене немає професійної освіти, не все вдавалося з першого разу. Через Інтернет переглядав відео, вчився ліпити пропорційні фігурки.
Навіть соромно було перші роботи показувати. Але якось воно пішло, тепер маю замовлення і по Україні, і на закордон багато виготовляю.
Вже багато відомих людей мають свої міні-копії. Ліпив гурт «Kozak System». Спочатку просто подарував їм фігурки, а потім вони замовили у мене кліп про себе.
Знаю, що кожна ваша мініатюра має свою історію. Самі вигадуєте?
Як правило так, але не завжди. Допомагають друзі. Скажімо, у серії «Серцеїди 18+» ми трішки висміяли естрадних артистів. Потім були «Політикани» – там ми теж пофантазували трохи.
Як відбувається сам процес виготовлення мініатюри? Скільки часу йде на те, щоб «тепла іграшка» була готовою?
Щоб створити героя, спочатку роблю білий квадратик – основу тіла і запікаю. Потім до нього «ніжки» – штани, наприклад, і взуття і запікаю, тоді додаю підставку і знову запікаю і аж потім одяг, який знову ж таки потрібно запекти. Найскладніше обличчя – хочеться відтворити максимально правдиві риси обличчя. Чим менша мініатюра, тим менше людина на себе схожа. Тому у замовників завжди прошу фото, де чітко видно обличчя і очі, щоб передати їхній колір.
Скільки загалом часу йде на виготовлення?
У день можу робити дві мініатюри, не більше. Це все ручна робота. Зараз вже прийшла така майстерність, спершу все було довго – методом спроб і помилок. На одну зазвичай іде чотири години.
З якого матеріалу виготовляєте мініатюри?
Це є бельгійська полімерна глина, вона відразу у кольорі і її можна запікати у звичайній електричні печі при температурі 110 градусів. 20 хвилин і мініатюра готова. Терміну придатності як такого іграшок немає – головне акуратно поводитися з ними.
А є таке, що не вдається?
О, у мене десь є добряча колекція голів. На початках було більше, зараз вже рука набита. Але ось працюю над однією фігуркою на замовлення і чомусь ніяк вона мені не йде.
Хто з відомих людей має свої копії?
Тарас Тополя, гурт «Без обмежень», "Отвінта", "ТНМК", журналіст Бабченко, який був помер, а СБУ викрило, що він насправді не помер. Взагалі кумедна історія. Ліпив Ангелу Меркель. Місцеві політики мають свої копії.
Чи пригадуєте, над якою роботою довелось найбільше попотіти?
Найважче завжди індивідуальні замовлення виконувати. Одного разу мені замовили відомого українського виконавця, то він досі мені так і не вийшов. Він не схожий на себе і я його не можу продати.
З іграшок ви робите мультики? Хто складає сценарій, працює над зйомкою, озвученням?
Перший мультик – «Воїни лісу» – це мультфільм про упівців. Коли запустив мультик, то багато російських ботів затравили його. Навіть сюжет у Росії зняли про це.
Є такий фотокореспондент Мар’ян Николюк. Якось я давав інтерв’ю для місцевого журналу і він фотографував мої роботи, а після сказав, що може зробити мультиплікацію. І так ми створили пробний мультфільм «Хоробрі серця», який набрав понад 100 тисяч переглядів.
Згодом зробили другу частину «Воїнів лісу». Цей мультик на міжнародному фестивалі «Бруківка» отримав приз глядацьких симпатій.
Також мініатюри були задіяні у кліпі гурту Kozak System.
Є соціальні ролики про куріння та наркоманію. Сценарій пишу сам.
Дуже цікаво було побачити ці рукотвори в динаміці. Іграшка стала ніби живою. Через мультик я зміг передати історію кожного персонажа.
Також, навесні цього року «Укрпошта» видала марки з мініатюрами. Це так поважно для мене, бо рукотворам тільки 4 роки, а вони вже є на марках.
Як рідні віднеслись до вашої ідеї?
Спочатку скептично. Бо державна робота – то, як не як, стабільність. Але коли почитали відгуки про мої роботи – схвалили, заспокоїлися і тепер бачать, що все наче вдалося.
У найбільшого мого колекціонера вже понад 100 мініатюр. Є такий хлопчина у Києві, який, до речі, знімався у фільмі «Захар Беркут». Він купляє кожну колекцію, а нещодавно його мама замовила персонажів фільму для усіх акторів. Вийшло доволі оригінально.
